«Михайло Петрович Старицький – неосяжний художник розмаїтого літературного таланту».
Поет, драматург, прозаїк, перекладач, режисер, актор і громадський діяч. Український Сінкевич – це теж про нього. “З перших кроків самопізнання на полі народнім, я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранити його, окрилити красою і дужістю, щоби воно стало здатним висловити культурну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій <…> возвести своє слово в генеральський чин”, – писав Івану Франку Старицький.
Михайло народився 14 грудня 1840 року на Полтавщині в селі Кліщинці. Дитинство хлопчика минало в розповідях діда Захара Лисенка, який був полковником у відставці, і добре пам’ятав війну 1812 року. Цікаві історії захоплювали онука, а ще він дуже пишався дідом, адже той був освіченою людиною – знав французьку та цитував Вольтера.
Останні роки життя Старицький присвятив літературі. З-під його пера народилося чимало шедеврів, які поповнили золоту скарбницю української писемності. Зокрема: “Не судилось” (1881), “За двома зайцями”(1883), “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”(1890), “У темряві” (1893),“Талан” (1893).
А ще Михайло Старицький – видатний романіст, автор численних історичних книжок з української минувшини. У них він звертався до козацької доби, що загалом відповідало романтизованим уявленням інтелігенції XIX століття про той період. Роман “Молодість Мазепи” 1898 року йшов у руслі романтизації образу Івана Мазепи (згадаймо твори класиків зі світовими іменами – Джорджа Гордона Байрона, Віктора Гюго, Бертольта Брехта), але був заборонений до публікації в Російській імперії та Радянському Союзі й побачив світ лише в 1990-х в Україні.
Наприкінці життя Старицький видав роман про “українського Робін Гуда” – “Розбійник Кармелюк”. Але найбільшою його працею на ниві історичної романістики стала трилогія про Богдана Хмельницького – “Перед бурею”, “Буря”, “Біля пристані”, яку допомагала писати його донька Людмила. Ці твори побачили світ у 1890-х роках і були своєрідною відповіддю на знамениту трилогію Генрика Сенкевича – “Вогнем і мечем”, “Потоп” і “Пан Володийовський”, написану у 1880-х “для скріплення польських сердець”. Старицький ставив за мету подати для якнайширшої читацької авдиторії український погляд на події визвольної війни 1648–1657 років (або ж Хмельниччини), тому спочатку трилогія видавалася російською мовою, а потім – українською.
Життя видатного письменника обірвалося 27 квітня 1904 року. Поховали Михайла Старицького на Байковому кладовищі.
